Олег Михайлович Ушневич народився в місті Дрогобич на Львівщині 20 червня 1982 року. Хлопчик у дворічному віці втратив матір і часто гостював у дідуся та бабусі, колишніх учасників визвольного руху, в місті Сколе. Саме вони розповідали малому онукові про ОУН-УПА та боротьбу українців з окупаційною радянською владою.
Після закінчення школи у Дрогобичі Олег вступив до місцевого професійного училища та здобув фах столяра-різьбяра й освоїв спеціальність "Промислове та цивільне будівництво". У 2003–2006 роках заочно вчився у Національному університеті "Львівська політехніка" на інженера-будівельника. Працював в одному зі львівських торговельних центрів, пізніше їздив на заробітки до Франції та Португалії.
Полюбляв читати й сам писав вірші.
У 2004 році Олег був учасником Помаранчевої революції.
Участь у Революції Гідності. У 2013 році, коли в Києві почалися масові акції з вимогами відновлення курсу на євроінтеграцію та покарання винних у жорстокому розгоні мітингувальників уночі 30 листопада, Олег Ушневич долучився до протестів. Перед від’їздом до столиці на своїй сторінці в соціальній мережі він виклав фотографію, на якій тримає на руках малого племінника, з таким підписом: "Не за Європу, не проти чи за когось конкретного –, ми боремося за їхнє майбутнє".
На Майдані Олег провів майже три місяці. Чергував на барикадах та допомагав тим, хто потребував цього. Під час протестів він зустрів свою другу половинку – рівненчанку Ольгу, якій освідчився у коханні.
Кілька разів Олег приїздив додому – на Різдво та на початку лютого, однак 18 лютого 2014 року повернувся до Києва й узяв участь в обороні Майдану. Один із побратимів Олега, тернополянин Олексій Воронцов згадував, як його поранило газовою гранатою під час штурму силовиків, що намагалися прорватися на майдан Незалежності з боку Європейської площі. Чоловік розповідав: “Під час чергової спроби прорвати барикаду під ноги впала газова граната. Пам’ятаю вибух, а далі – темрява. Знепритомнів. Прийшовши до тями, побачив, що... горю. На мені палав одяг, а я не міг встати. Зрозумів, що або зараз згорю, або затопчуть наступаючі силовики. Раптом хтось схопив мене за руки і кудись потяг. Я не бачив його обличчя. Помітив тільки, що людина без бронежилета. Він погасив на мені огонь, затягнув в укриття і, переконавшись, що я в безпеці, побіг назад на барикади”. Рятівником виявився Олег Ушневич, який і сам через розрив світлошумової гранати отримав осколкове поранення ніг. Збереглися фотографії, на яких зафіксовано момент, коли лікарі надають йому медичну допомогу. Попри поранення, Олег і далі чергував на барикаді у ніч на 19 лютого
20 лютого Олег брав участь у наступі по вулиці Інститутській, щоб відтіснити силовиків за межі Майдану. Того ранку він був у камуфляжній формі, мав зелену каску та маску-респіратор. Близько 09:40, за даними відеохроніки, група майданівців, прикриваючись щитами, рушила вгору парним боком вулиці. О 09:43 Олег Ушневич одним із перших добіг до кам’яної стіни з рекламою банку "Аркада", опинившись на сумнозвісному "п’ятачку смерті", де отримав поранення у лівий бік. За хвилину ще одна куля прошила майданівця Сергія Трапезуна, потім – уже пораненого Олега Ушневича й зупинилася у тілі ще одного активіста Романа Тітика. Олег упав: куля пройшла попід бронежилет через праву лопатку й серце, смерть була миттєвою. Поки побратими під обстрілом виносили поранених, ще дві кулі влучили Олегові у груди та ногу.
Убитого перенесли до холу готелю "Україна".
Олегові Ушневичу був 31 рік.
Пошанування. Олега Ушневича поховано у місті Сколе на Львівщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олегові Ушневичу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На честь героя встановлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місто Ходорів Жидачівського району. Рішенням Сколівської міської ради від 5 вересня 2014 року одну з вулиць міста було названо ім’ям Героя. Рішенням сесії Сколівської районної ради від 22 серпня 2014 року Олегові Ушневичу присвоєно звання "Почесний громадянин Сколівського району" (посмертно). Рішенням сесії Дрогобицької міської ради йому надано звання "Почесний громадянин міста Дрогобича" (посмертно). 15 лютого 2015 року в центрі міста Сколе на будівлі магазину "Глобус" (вулиця Данила Галицького, 1) відкрили меморіальну дошку на честь героя. 21 листопада 2017 року у місті Дрогобичі на фасаді будинку № 15 по вулиці Володимира Великого, де жив Оег Ушневич, було відкрито меморіальну дошку. 26 лютого 2015 року рішенням сесії Сколівської районної ради ім’я Олега Ушневича присвоєно Сколівській академічній гімназії, а на фасаді будівлі школи встановлено анотаційну дошку.